судові витрати. правнича допомога

🔥Постанова КЦС ВС від 08.08.2024 № 824/268/21 (61-11632ав23):  

📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/120926042

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Дундар І. О.

✅При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід і завантаженість адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань

✔️Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України). Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України)».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (див. додаткову постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (дивитись, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц та у справі №464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 127/9918/14-ц (провадження № 61-12700св22)).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

у заяві про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи, представник КОФКО РЕСОРСІЗ СА - Мороз І. В. просила стягнути з ТОВ «Агрохім-Партнер» на користь стягувача витрати у розмірі 7 170,52 дол. США;

представник ТОВ «Агрохім-Партнер» подав до суду заяву про зменшення розміру витрат, понесених КОФКО РЕСОРІЗ СА (COFCO RESOURCES SA) під час апеляційного перегляду справи, на професійну правничу допомогу до 717,50 дол. США (10 % від суми судових витрат, пред`явленої до стягнення);

ураховуючи, що апеляційна скарга КОФКО РЕСОРІЗ СА (COFCO RESOURCES SA) задоволена частково, ТОВ «Агрохім-Партнер» заявив клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, а також характер правовідносин у цій справі та необґрунтованість затраченого адвокатами часу на окремі види правничої допомоги, необхідність надання такої допомоги, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Ей.Джи.Ей та партнери» послуг, суд уважає, що заява представника КОФКО РЕСОРІЗ СА - адвоката Мороз І. В. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню. Оскільки умови оплати адвокатських послуг є договірними, то апеляційний суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу у доларах США та у загальній сумі 2 000,00 дол. США;

такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути з ТОВ «Агрохім-Партнер» на користь КОФКО РЕСОРІЗ СА витрати на професійну правничу допомогу, надані під час апеляційного перегляду справи, у розмірі 2 000,00 дол. США.

Доводи ТОВ «Агрохім-Партнер» про те, що представник КОФКО РЕСОРІЗ СА (COFCO RESOURCES SA) під час розгляду не заявляв клопотання про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції спростовується матеріалами справи, зокрема відповідною заявою (т. 6, а. с. 187-192).

Аргумент ТОВ «Агрохім-Партнер» стосовно того, що питання розподілу судових витрат уже вирішено під час розгляду цієї справи по суті є безпідставним, адже у суд апеляційної інстанції вирішував питання щодо розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

#судовапрактика #судовівитрати #правничадопомога #правовадопомога 

Судові витрати на клопотання, у задоволенні якого було відмовлено

🔥Додаткова постанова КЦС ВС від 31.07.2024 № 758/11022/21 (61-5457св24):  

📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/120785047

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Білоконь О. В.

✅Не підлягає компенсації за рахунок відповідачки вартість підготовки клопотання позивача оскільки вказане клопотання залишено без задоволення

✔️Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Адвокат Забродський В. В. в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій надавав правничу (правову) допомогу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року, укладеного між ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» та ОСОБА_1 , договору від 12 грудня 2019 року № ФР71/12-19, укладеного між адвокатом Забродським В. В. та ОСОБА_1 , та ордера до договору.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2024 році, представник ОСОБА_1 адвокат Забродський В. В. просив врахувати суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, яка за попереднім (орієнтовним) розрахунком становить 20 000 - 25 000 грн, з яких:

12 000 грн - за огляд та правовий аналіз касаційної скарги, підготовка відзиву на касаційну скаргу;

8 000 грн - за підготовку клопотання про закриття касаційного провадження.

19 липня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Забродського В. В. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс в суді касаційної інстанції.

До заяви додано:

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 16 листопада 2021 року;

- копію свідоцтва Забродського В. В. про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09, укладеного між ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» та ОСОБА_1 ;

- копію договору від 12 грудня 2019 року № ФР71/12-19, укладеного між адвокатом Забродським В. В. та ОСОБА_1 ;

- копію довідки ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» від 19 липня 2024 року про те, що адвокат Забродський В. В. працює у ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» з 07 жовтня 2016 року;

- копію квитанції від 19 липня 2024 року № 60993065 про сплату ОСОБА_1 ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» 24 000 грн за надання правової допомоги згідно з рахунком від 17 липня 2024 року № 27;

- рахунок ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» від 17 липня 2024 року № 27 про вартість наданої ОСОБА_1 правової допомоги відповідно до статті 6 договору від 20 вересня 2019 року № 1/09 у розмірі 24 000 грн;

- перелік виконаний дій та наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09 за період з 11 березня 2024 року до 17 липня 2024 року;

- копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 19 липня 2024 року № 27 до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09;

- опис вкладення у цінний лист про направлення зазначених вище документів ОСОБА_2 .

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 19 липня 2024 року № 27 до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09 ТОВ «Юридична фірма «Кравченко та партнери» надало ОСОБА_1 послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09:

-        огляд та правовий аналіз касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 24 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у справі № 758/11022/21 (0,5 год);

-        підготовка відзиву на касаційну скаргу та юридичний супровід реалізації (надіслання засобами поштового зв`язку) вказаного документа (6 год);

-        підготовка клопотання про закриття касаційного провадження у справі та юридичний супровід реалізації (надіслання засобами поштового зв`язку) вказаного документа (4 год);

-        підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі (1.5 год).

Згідно з копією переліку виконаний дій та наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2019 року № 1/09 за період з 11 березня 2024 року до 17 липня 2024 року на підготовку та надання перерахованих вище послуг витрачено 12 год.

Вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції виходить з реальності надання адвокатських послуг позивачу під час касаційного перегляду справи.

Щодо необхідності покладення на відповідачку вартості підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

З урахуванням цього не підлягає компенсації за рахунок відповідачки вартість підготовки клопотання про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вказане клопотання залишено без задоволення.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника про віднесення до судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, юридичного супроводу реалізації (надіслання засобами поштового зв`язку) процесуальних документів.

Отже, з урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

#судовапрактика #судовівитрати #правничадопомога #правовадопомога #процесуальніпитання  

Трохи про «безробітність» адвоката

Ухвала КЦС ВС від 06.06.2024 у справі № 761/38813/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119776330)

📜Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI та прийняте згідно з ним законодавство про адвокатську діяльність не передбачає жодних умов забезпечення (сприяння) зайнятості адвокатів, на відміну від попередньої редакції Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року N 2887-XII, яка такі умови містила, зокрема за рахунок обов`язкового залучення адвокатів до участі у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги. При цьому на місцеві органи державного управління був покладений обов`язок сприяти адвокатам та адвокатським об`єднанням у вирішенні соціальних питань, надання їм в оренду для роботи приміщень, встановлення пільги щодо орендної плати за їх використання тощо. З часу прийняття Закону № 5076-VI кількісний склад осіб, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, зростав, зокрема, за інформацією Національної асоціації адвокатів України на кінець 2023 року в ЄРАУ було зареєстровано близько 47 тис. адвокатів, які не зупинили/не припинили адвокатську діяльність. Тому саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (права на таку діяльність) жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, не обмежує особу займатися іншою професійною діяльністю або працювати за трудовим договором, як і не виключає неможливість особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката).

❌Нездійснення адвокатської діяльності або безробіття адвоката не є обставинами несумісності відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не зобов`язують адвоката подати заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

🟢Тлумачення пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» дає підстави для висновку, що статус безробітного може набути особа за умов: 1) працездатний вік до призначення пенсії; 2) готовність та здатність приступити до роботи; 3) відсутність роботи і як наслідок - відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

🖌Призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримання заробітку(доходу), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи (надання послуг)).

📍Необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою (який забезпечує себе роботою) є не формальна наявність у особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності.

📌Про зловживання адвокатом при отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю може свідчити лише його реальна зайнятість, тобто отримання доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності, а тягар доказування безпідставного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття (недобросовісності набувача) покладається на платника відповідних грошових сум.

✂️У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття», викладеному у постановах КЦС від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16- (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74598632)ц, КАС від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715897) та від 11 вересня 2019 року у справі №802/213/17-а. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84195913)

ФІКСОВАНИЙ ГОНОРАР: ЧАС РОБІТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ПРИ ВІДШКОДУВАННІ ВИТРАТ НА АДВОКАТА, - ВС

За порядком обчислення погодинна оплата послуг адвоката відрізняється від фіксованого розміру гонорару, де не враховуються фактичні витрати часу. Однак в обох випадках вони беруться до уваги при вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд ВС у додатковій постанові від 13.02.2024 №910/12155/22, текст якої нещодавно з’явився в ЄДРСР.

Вигравши спір у касаційній інстанції, підприємство попросило суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 18 тис. грн. з процесуального опонента. Останній уважав таку суму надмірною та подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 3 тис. грн.

Причинами для зменшення витрат він зокрема указав, що розмір витрат не був співмірним зі складністю справи та роботами, виконаними адвокатами.

Високі судді нагадали, що основні підстави та принципи відшкодування витрат на правничу допомогу викладено у пунктах 7.1 - 7.9 постанови ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21. Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати КГС розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21.

За змістом ч.4 ст. 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядалася, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов’язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, Верховний Суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому присудив її частково у розмірі 10 тис. грн.

Джерело: https://unba.org.ua/news/8866-fiksovanij-gonorar-chas-robit-mae-znachennya-pri-vidshkoduvanni-vitrat-na-advokata-vs.html?fbclid=IwAR11143A3TJ0NAKwBi-iiGrVFZ3EOfFh30CUHEnNov66Z0Seqx2HiIk2YIY

Судові витрати. Правнича допомога

🔥Додаткова постанова КГС ВС від 13.02.2024 № 922/1583/23:  

📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/117202894

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Чумак Ю. Я. 

✅Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги

✔️5. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

6. Відповідно до частин першої, третьої статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

7. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8. За змістом положень статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах; адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

9. Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

11. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

12. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

13. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

14. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

15. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. 15.12.2023, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 19.12.2023 у справі № 922/1583/23, у відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 40 000,00 гривень, які є витратами на професійну допомогу адвоката, тобто заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

17. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" долучило до заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.12.2023 такі докази:

1) договір про надання правової допомоги від 11.12.2023 № 11/12/23;

2) акт прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 № 11/12/23;

3) ордер від 11.12.2023 № 1467662, на підставі якого діяв адвокат Симбірцев Є. В., як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3".

18. Верховний Суд установив, що 11.12.2023 між Адвокатським бюро Євгена Симбірцева (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (Клієнт) укладено договір № 11/12/2023 про надання правової допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідні послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництва інтересів Клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду при оскарженні рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 922/1583/23 на умовах передбачених цим договором.

Так, пунктом 5.1 передбачено, що за надання правової допомоги за цим договором Клієнт сплачує Бюро гонорар у сумі 40 000,00 грн у строк протягом 10 календарних днів з дня підписання акта прийняття виконаних послуг за результатами розгляду в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду касаційної скарги у справі № 922/1583/23.

19. 20.12.2023 між Адвокатським бюро Євгена Симбірцева в особі адвоката та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" складено акт прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 № 11/12/23, за змістом якого:

- здійснено аналіз касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Новаторг" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 922/1583/23;

- здійснено аналіз підстав та обґрунтованості судових рішень попередніх інстанцій у справі № 922/1583/23 на предмет відповідності законодавству України;

- проведено аналіз актуальної судової практики в аналогічних справах, зокрема позиції, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі;

- надано правові консультації на предмет перспективності досягнення позитивного для Клієнта судового рішення у суді касаційної інстанції;

- складено, підписано та надіслано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Новаторг" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 922/1583/23;

- прийняв участь у судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.12.2023.

20. Верховний Суд враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини 5- 7, 9 статті 129 ГПК України визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

21. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

22. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

23. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

24. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

25. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

26. При цьому згідно зі статтею 74 ГПКУкраїни сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

27. Дослідивши надані заявником докази та наведене у заяві обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

28. Так, Верховний Суд, врахувавши рівень складності цієї справи (у контексті поставленого на вирішення Суду питання щодо стягнення з відповідача сум пені, штрафу та відсотків річних виходячи з розміру, встановленого в договорі поставки без урахування протоколу розбіжностей), а також обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до Суду адвокатом відзиву, його значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (частина п`ята статті 129 ГПК України).

29. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договором про надання правової допомоги від 11.12.2023 № 11/12/23 фіксованого розміру гонорару адвоката, зважаючи на незначну складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (лише відзив на касаційну скаргу) і судових засідань (одне засідання), з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Новаторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ. ПИТАННЯ ЗМЕНШЕННЯ ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ

Додаткова постанова КГС ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22, Суддя-доповідач: Кондратова І.Д., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117074103

Досвід адвоката не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності

12. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

13. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

14. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

17. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

18. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

19. Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

20. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

22. Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, Товариство визначило розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000,00 грн.

23. На підтвердження витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявник надав такі докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 01 вересня 2022 року; додаток 3.3 до цього договору від 07 грудня 2023 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; акт від 25 січня 2024 року про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність.

24. Відповідно до пункту 3 додатку 3.3 надання професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції полягає у вчиненні Виконавцем комплексу правничих дій, спрямованих на забезпечення належної реалізації прав та обов`язків Замовника та представництво його інтересів, а саме:

- здійснення аналізу та дослідження поданої ТОВ БПК "Горизонталь" касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року у справі №910/12155/22 для формування правової позиції Замовника в суді касаційної інстанції (його заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо поданої касаційної скарги),

- складання відзиву на названу касаційну скаргу та подання такого відзиву до Касаційного господарського суду,

- складання та подання інших необхідних заяв як по суті, так і з процесуальних питань, клопотань, пояснень тощо, представництво Замовника в Касаційному господарському суді при розгляді справи, вчинення необхідних процесуальних та інших дій тощо.

25. У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначено, що адвокат виконав такі роботи, а саме:

- вивчення (здійснення аналізу та дослідження) касаційної скарги ТОВ БПК "Горизонталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року у справі №910/12155/22 для формування правової позиції ТОВ "Профібуд Проект" в суді касаційної інстанції (його заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо поданої касаційної скарги), дослідження судової практики (рішень Верховного Суду, якими обґрунтовуються вимоги касаційної скарги), складання відзиву на названу касаційну скаргу та подання такого відзиву до Касаційного господарського суду з направленням копії відзиву на адресу ТОВ БПК "Горизонталь";

- складення процесуальних документів, необхідних для касаційного провадження, а саме: (а) заяви від 15 грудня 2023 року про розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанції відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, (б) заяви від 26 січня 2024 року про розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; подання (надіслання) зазначених заяв до Касаційного господарського суду;

- участь у судовому засіданні при розгляді справи Касаційним господарським судом (засідання суду проводилося 23 січня 2024 року).

26. В акті від 25 січня 2024 про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги адвокат та ТОВ "Профібуд Проект" визначили, що правнича допомога, надана Замовнику включала такі її види:

а) вивчення (здійснення аналізу та дослідження) касаційної скарги ТОВ БПК "Горизонталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року у справі №910/12155/22 для формування правової позиції Замовника в суді касаційної інстанції (його заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо поданої касаційної скарги), дослідження судової практики (рішень Верховного Суду, якими обґрунтовуються вимоги касаційної скарги), складання відзиву на названу касаційну скаргу та подання такого відзиву до Касаційного господарського суду з направленням копії відзиву на адресу ТОВ БПК "Горизонталь";

б) складення процесуальних документів, необхідних для касаційного провадження, а саме: заяви від 15 грудня 2023 року про розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанції відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України,

в) участь у судовому засіданні при розгляді справи Касаційним господарським судом: засідання суду проводилося 23 січня 2024 року.

27. Кількість часу, витраченого виконавцем на надання видів правничої допомоги, становить: за підпунктом "а" - 14 годин, підпунктом "б" - 2 години, підпунктом "в" - відповідно до протоколу судового засідання. З огляду на обраний сторонами порядок обчислення винагороди (фіксований розмір відповідно до пункту 4 додатку 3.3) кількість робочого часу, витраченого виконавцем на надання правничої допомоги, не впливає на зміну розміру винагороди, яка виплачуватиметься Виконавцю (пункт 3 акту).

28. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

29. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

30. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

31. Сторони погодили, що Замовник виплачує адвокату винагороду в розмірі 18000,00 грн, яка є фіксованою і виплачуватиметься Замовником протягом двадцяти днів з дати ухвалення (оголошення судом) судового рішення, яким завершується розгляд справи у суді касаційної інстанції, якщо інше не погоджено Сторонами (пункт 4 додатку 3.3).

32. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

33. ВП ВС зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови ВП ВС від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

34. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

35. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати КГС від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

36. Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, Верховний Суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 10000,00 грн.

37. Верховний Суд не вбачає підстав для зменшення цих витрат до 3000,00 грн, як заявило ТОВ "Будівельно-проектна компанія "Горизонталь" у клопотанні про зменшення витрат, оскільки,

по-перше: справа містить вимоги майнового характеру, була прийнята Верховним Судом до розгляду, тому не можна стверджувати, що така справа є малозначною;

по- друге: визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

по-друге: досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності;

по-третє: наведені ТОВ "Будівельно-проектна компанія "Горизонталь" приклади не підтверджують, що розмір послуг адвоката Кобзар В.Я. становить 3000,00 грн в суді касаційної інстанції. Розмір гонорару адвоката не обумовлюється виключно ціною позову. Верховний Суд врахував обставини співмірності розміру витрат з ціною позову, що й стало підставою для зменшення до 10000,00 грн. ТОВ "Будівельно-проектна компанія "Горизонталь" не надало докази, які б підтверджували, що ринкова ціна наданих адвокатом послуг в аналогічних справах становить 3000,00 грн, про що заявляє у клопотанні;

по-четверте: реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (частина перша статті 8 ГПК України), тому така обставина не може бути підставою для зменшення адвокатських витрат.