Судові витрати. Правнича допомога

🔥Додаткова постанова ВП ВС від 18.01.2024 № 9901/459/21 (11-75заі23):  

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Желєзний І. В.,  📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512569

✅Обов`язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов`язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката

✔️15. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

16. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

17. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

18. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19. Згідно з п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

20. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076- VI).

21. Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22. Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

23. Дослідженням матеріалів цієї справи встановлено, що представниця позивачки у відзивах на апеляційні скарги, які надійшли до Великої Палати Верховного Суду 12 червня та 14 серпня 2023 року, зазначила про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

24. За таких обставин подачі заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу порушень частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.

25. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

26. Частиною 3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

27. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

29. Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

30. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

31. Аналіз вимог ч.5, 6 та 7 ст.134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

32. Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.

33. При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

34. Як слідує із матеріалів справи, копію заяви про стягнення судових витрат представницею позивачки направлено на адресу відповідача, отримання якої не заперечується представником відповідача.

35. Письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру представник відповідача до суду не подавав.

36. Представниця позивачки просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 330,50 грн.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

38. До заяви від 16 листопада 2023 року представниця позивачки додала копію акта про надання послуг від 13 листопада 2023 року № 13/11-2023-01А до договору про надання правничої допомоги від 21 липня 2020 року № 04/07, а саме:

-підготовку та подання до Великої Палати Верховного Суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року на суму 5 697 грн (3 год);

- підготовку та подання до ВП ВС відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 червня 2023 року на суму 5 697 грн (3 год);

- представництво інтересів під час судових засідань у ВП ВС, що були призначені на 28 вересня, 2 та 9 листопада 2023 року (з урахуванням часу на дорогу та перебуванням в суді, очікування судового засідання, в тому числі знятого з розгляду 2 листопада 2023 року), на суму 16 141,50 грн (усього 7 год 30 хв);

- підготовку та подання до ВП ВС заяви на додаткове рішення за результатами розгляду апеляційних скарг відповідача, участь у судовому засіданні з розгляду такої заяви на суму 5 697 грн (3 год);

- компенсацію фактичних витрат в суді апеляційної інстанції на послуги АТ «Укрпошти» у сумі 98 грн.

39. Крім того, представниця позивачки додала копії рахунків на оплату та розрахункових документів, а саме: від 9 червня 2023 року № 09/06-2023-01Рна сумму 5 697 грн, від 13 листопада 2023 року № 13/11-2023-01Р на загальну суму 27 633,50 грн.

40. Загальна остаточна вартість наведених вище послуг, наданих за договором про надання правничої допомоги від 21 липня 2020 року № 04/07, яка визначена у заяві від 16 листопада 2023 року до стягнення, становить 33 330,50 грн.

41. Оплата наведених вище послуг позивачкою та її чоловіком здійснена на поточний рахунок Адвокатського об`єднання «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС» і підтверджується доданими до заяви копіями квитанцій від 14 червня 2023 року № 2695-Х5КВ-4819-НМТ7 на суму 5 697 грн та від 13 листопада 2023 року № М78М- Р476-Н2Р6-6РНМ на суму 27 633,50 грн.

42. Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.

43. ВП ВС погоджується із доводами представниці позивачки, що, обов`язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов`язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.

44. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до приписів частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

45. ВП ВС вважає, що заявлені представницею позивачки до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим, оскільки він підтверджений належними доказами, та пропорційним до предмета спору.

46. Водночас у запереченнях на заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 9901/459/21 в суді апеляційної інстанції, представник відповідача не просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат, а викладені у цих зазначеннях доводи не спростовують викладених вище висновків Великої Палати Верховного Суду.

47. Ураховуючи зазначене вище, а також відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачкою у зв`язку із розглядом цієї справи, належним чином обґрунтовані, а заява про їх відшкодування та розрахунок були надані у строк, визначений КАС України.

48. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що заявлений представницею позивачки розмір витрат на правничу допомогу є реальним та підтвердженим належними доказами. Перелік витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою, є необхідним для розгляду цієї справи, а заявлений до відшкодування розмір витрат відповідає критерію розумності та співмірності із її складністю, а отже, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Судові витрати (правнича допомога)

♻️Трохи про частину першу статті 246 ЦПК України 

telegram: https://t.me/glossema/1501

Постанова КЦС ВС від 10.01.2024 в справі № 285/5547/21 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/116416286

📘Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

🖌Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

📍у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

📌у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

📖У справі, що переглядається: 21 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. , в якій представник відповідача на виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України повідомив, що оскільки юридичний супровід справи на даний час ще триває, докази розміру витрат ОСОБА_3 на правничу допомогу будуть надані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду;

🔍27 грудня 2022 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1; 

🔎03 січня 2023 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником ОСОБА_3 - Романюком І. М. подані копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» в особі старшого партнера Романюка І. М. та ОСОБА_3., доручення № 1 до договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2021 року, яке є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року, укладеному між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» в особі старшого партнера Романюка І. М. та ОСОБА_3., акту № 1 від 03 серпня 2022 року щодо надання послуг до договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року,

✏️обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів).

❗️Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції. Тому, постанова суду апеляційної інстанції в частині витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу - залишенню в силі.

Витрати на правничу допомогу

🔥Постанова КЦС ВС від 17.01. 2024 № 211/2832/19 (61-9749 св 23):  

📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116388650

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Гулько Б. І.

✅Встановивши порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, суд має повернути без розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає правилу ч. 4 ст.183 ЦПК України

✔️Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга

статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403 св 23).

07 березня 2023 року до суду першої інстанції від представника

ОСОБА_9 - ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій порушено клопотання про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на професійну правову допомогу

у розмірі 267 980 грн та витрати за проведення експертизи в розмір 17 228 грн

(а.с. 162-164, т. 2).

Проте заявник не додав доказів направлення (надання) іншим учаснику справи (відповідачам) копії заяви про ухвалення додаткового рішення (а.с.162-164, т. 2). Районним судом учасникам справи така заява з додатками також не надсилалася.  

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати

на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви

з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах

від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі

№ 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року

у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року

у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035 св 22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952 св 22) на стадії касаційного розгляду справи.

Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044 св 22), від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц (провадження № 61-9297 св 22).

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Отже, частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_9 -

ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, суди не врахували, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил, як неподання доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Наведеного суди не врахували, зробили передчасні висновки про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, не дотримавшись процесуального порядку вирішення такої заяви.

З урахуванням наведеного додаткове рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року підлягають скасуванню, а заява представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - залишенню без розгляду.

#судовапрактика #судовівитрати #правничадопомога #правовадопомога #процесуальніпитання

Підряд

🔥Постанова КГС ВС від 11.01.2024 № 910/4240/23:  

📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116288936

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Баранець О. М.

✅Підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором

✔️Як вбачається предметом спору за первісним позовом є вимога про стягнення збитків у розмірі 1 180 415,22 грн, спричинених відповідачем за первісним позовом внаслідок неналежного виконання умов укладеного з позивачем договору надання послуг від 09 грудня 2020 року № 09/12-1КоСул.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової / цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди);

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою);

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При поданні позову про відшкодування збитків на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки Верховного Суду є загальними та сталими для правовідносин, що стосуються стягнення збитків, та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 30 листопада 2021 року у справі № 916/3578/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 916/3563/20, а також у постановах від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, на які послався відповідач за первісним позовом у касаційній скарзі.

Слід зазначити про те, що саме лише врахування судом цих загальних висновків Верховного Суду не має своїм наслідком якийсь певний єдиний можливий результат вирішення спору. Результат розгляду судом спорів у справах про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення договірного зобов`язання, при застосуванні судом зазначених висновків обумовлюється фактичними обставинами, що встановлені судом у кожній конкретній справі, тобто залежить від встановлених судом фактичних обставин, які у кожній справі можуть бути різними.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій при вирішення спору за первісними позовними вимогами у цій справі також керувалися зазначеними висновками щодо елементів складу правопорушення, правил їх доведення, чим спростовуються твердження скаржника про неврахування судами цих висновків. При цьому, відсутність в оскаржуваних судових рішеннях посилання судів попередніх інстанцій на конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладені такі висновки, при умові наведення судами самих цих висновків не свідчить про те, що такі висновки не були враховані судами попередніх інстанцій.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Протиправною поведінкою у договірних правовідносинах є поведінка (дія чи бездіяльність) сторони договору, яка не відповідає вимогам закону, полягає у порушенні договірного зобов`язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами у цій справі договір надання послуг від 09 грудня 2020 року № 09/12-1КоСул є за своєю правовою природою договором підряду, правове регулювання відносин за яким здійснюється за нормами, закріпленими у статтях 837 - 864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановили суди попередніх інстанцій за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору підряду відповідач за первісним позовом як підрядник зобов`язався у порядку та на умовах визначених цим договором виконати роботи з цементування Свердловини з використанням власної Техніки та кваліфікованого персоналу, а позивач за первісним позовом як замовник зобов`язався прийняти такі роботи та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.3. договору детальний перелік робіт та інші вимоги до робіт вказані в Технічному завданні, що є додатком № 1 до цього договору, та в Орієнтовному розрахунку ціни робіт, що є додатком № 2 до договору.

У Технічному завданні на виконання робіт з цементування під час кріплення свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі, яке є додатком № 1 до договору, сторони погодили етапи виконання робіт: 1) цементування кондуктора 473,1 мм; 2) цементування технічної колони 339,7 мм; 3) цементування І ступені колони 244,5 мм; 4) цементування ІІ ступені колони 244,5 мм; 4а) альтернативний варіант етапів 3,4 - безступеневе цементування колони 244,5 мм; 5) цементування І секції експлуатаційної колони 177,8 мм; 6) цементування ІІ секції (надставки) експлуатаційної колони 177,8 мм (опційно, на вимогу замовника за результатами опресування колони 244,5 мм); 7) цементування хвостика 127 мм (опційно, на вимогу замовника за результатами ГДС).

На виконання умов договору Підрядник (відповідач за первісним позовом) виконав, а Замовник (позивач за первісним позовом) прийняв роботи, передбачені першим та другим етапами робіт, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття виконаних робіт від 04 лютого 2021 року № 1 та від 25 лютого 2021 року № 2, які позивач за первісним позовом оплатив у повному обсязі.

Однак, 20 квітня 2021 року під час виконання третього етапу робіт на будівництві сталася аварія, спричинена порушенням технологічного процесу цементування свердловини, про що представниками Замовника, Підрядника, Генерального замовника, Бурового підрядника, Супервайзера був складений та підписаний акт №1 про фіксацію аварії.

Згідно з пунктом 2.11. договору Підрядник зобов`язаний брати участь у розслідуванні аварій, ускладнень, нещасних випадків та простоїв, що виникли в процесі цементування. Всі випадки аварії, ускладнень та простоїв, що виникли в процесі цементування, оформлюються актами за участю Підрядника та Замовника, Генерального замовника, Бурового підрядника, Супервайзера. В актах в обов`язковому порядку вказується причина і сторона, відповідальна за допущені аварії, ускладнення простої. Якщо при підписанні акта виникли суперечності, кожна сторона викладає свою думку. При відмові однієї із сторін від складання або підписання акта, вона зобов`язана письмово обґрунтувати свої заперечення. При відсутності письмового обґрунтування відмови від підписання акту протягом 2-х діб з моменту пред`явлення, акт, пред`явлений Замовником Підряднику, приймається як остаточний та вважається таким, що узгоджений Підрядником.

Суди попередніх інстанцій встановили, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСКС", Приватного акціонерного товариства "Навтогазвидобування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" склали та підписали акт по цементуванню обсадної колони діаметром 245 мм, в якому зазначили про те, що причиною аварії є злам утримуючого штифта продавлювальної пробки, що призвело до її самовільного передчасного пуску, внаслідок чого процес цементування завершився передчасно по причині відсутності технічної можливості продавлювання цементного розчину в затрубний простір. Візуальне обстеження залишеної зруйнованої частини утримуючого штифта вказує на відсутність корозійних процесів та явних ознак його промивання. Сторони домовились провести спільне детальне розслідування причин зламу, включаючи обстеження зразка штифта в спеціалізованих організаціях. Відповідальність за дане розслідування покладена на Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСКС".

Підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексало Дріллінг Україна" зазначений акт не підписав, письмових заперечень щодо обставин аварії, яка сталася 20 квітня 2021 року, та щодо непідписання зазначеного акта не надав, з огляду на що відповідно до пункту 2.11. договору цей акт приймається як остаточний та вважається таким, що узгоджений Підрядником.

Відповідно до статті 839 Цивільного кодексу України Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.4. договору Підрядник підтверджує, що зміст та обсяги робіт йому зрозумілі, а сам Підрядник є таким, що має всі необхідні дозволи, ліцензії та іншу документацію, що вимагається законодавством для виконання робіт за цим договором, справне, надійне обладнання та кваліфікований персонал.

За змістом підпунктів 3.3.3., 3.3.4., 3.3.8. пункту 3.3. договору Підрядник зобов`язався власними силами та за власний рахунок направляти для виконання робіт технічно справу та відповідну цьому договору техніку у необхідній кількості. Підрядник повинен забезпечити цілодобову присутність на Свердловині свого кваліфікованого персоналу у кількості згідно з пунктом 2.13. договору, який буде здійснювати інженерний супровід і контроль за ходом виконання робіт. У разі, якщо під час виконання робіт Підрядником, в тому числі членами його персоналу, будуть завдані збитки Замовнику, Генеральному замовнику чи будь-яким іншим третім особам, Підрядник відшкодовує самостійно такі збитки у повному обсязі.

Згідно з підпунктами 3.3.12., 3.3.13. пункту 3.3. договору Підрядник несе повну відповідальність за всі свої дії (бездіяльність) під час виконання робіт, відповідає за будь-які дії (бездіяльність) власного персоналу та субпідрядних організацій Підрядника, за завдану шкоду третім особам, довкіллю тощо. У випадку виявлення Замовником факту застосування (використання) Підрядником в роботі будь-якої техніки, яка не відповідає вимогам цього договору, відповідним нормативним актам України, останній несе відповідальність згідно з цим договором.

Крім того, вимоги до обладнання Підрядника, що використовується Підрядником при виконанні передбачених договором робіт, визначені також у Технічному завданні на виконання робіт з цементування під час кріплення свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі, що є додатком № 1 до договору. За змістом розділу 2 Технічного завдання до обладнання, що використовується для виконання передбачених договором робіт, належить в тому числі цементувальні головки з паспортом про проходження дефектоскопії (комплект: під обсадні колони: 339,7 мм, 244,5 мм, 177,8 мм та цементувальні головки із замковими різьбами NC -50 / 5 FH (опційно)).

Згідно з пунктом 2 розділу 9 Технічного завдання Підрядник несе відповідальність за працездатність обладнання, що використовується для виконання робіт за дорученням Замовника.

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору відповідач за первісним позовом як підрядник зобов`язався виконати роботи з цементування Свердловини з використанням власного обладнання, техніки та кваліфікованого персоналу, а також зобов`язався направляти для виконання робіт технічно справну техніку у необхідній кількості. При цьому, відповідач за первісним позовом як підрядник, який є власником передбаченого договором та Технічним завданням обладнання, є відповідальною особою за технічний стан такого обладнання.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом при проведенні третього етапу передбачених договором робіт застосував несправне обладнання - цементувальну головку, конструктивною частиною якої є утримуючий штифт, що мав тріщину та при здійсненні цементування першої ступені технічної колони діаметром 244,5 мм свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі був зламаний, що призвело до втрати технічної можливості продавлювання цементного розчину в затрубний простір, внаслідок чого тампонажний розчин не був продавлений в затрубний простір в достатній кількості для якісного цементування, вимоги щодо необхідного об`єму тампонажного розчину не були дотримані, а процес цементування був зупинений передчасно, роботи, передбачені договором, не були виконані. Разом з цим, як встановив суд апеляційної інстанції, цементний розчин (матеріал Замовника) вже був виготовлений та закачаний в обсадну колону свердловини, з огляду на що матеріали вибули з володіння та розпорядження Замовника (позивача за первісним позовом), поновлення їх неможливе.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в діях відповідача за первісним позовом існує повний склад цивільного правопорушення, оскільки він не дотримався вимог договору щодо застосування справної техніки та обладнання при виконання передбачених договором робіт, аварія при виконанні передбачених договором робіт сталася внаслідок несправності конструктивних елементів техніки, що належить відповідачу за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не виконав вимог договору щодо застосування необхідного об`єму тампонажного розчину (протиправна поведінка), що призвело до втрати матеріалу Замовника (цементного розчину), підготовленого але не продавленого в затрубний простір (причинно-наслідковий зв`язок та збитки). При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи наявний розрахунок та первинна документація щодо закупівлі Замовником необхідних матеріалів для цементування, що підтверджує розмір завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрСКС" збитків.

Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, з яким суд касаційної інстанції погоджується, вина відповідача за первісним позовом полягає у тому, що він не вжив належних та достатніх заходів для організації належної технічної експлуатації свого обладнання для запобігання виходу з ладу такого обладнання, наслідком яких сталася аварія на будівництві, яка зумовила зупинення процесу цементування та втрату матеріалу Замовника.

Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується вина відповідача за первісним позовом у заподіянні збитків позивачу за первісним позовом, оскільки суд апеляційної інстанції надав належну оцінку такому елементу правопорушення як вина, зазначені доводи скаржника не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ці доводи зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином та у повному обсязі дослідів усі елементи складу правопорушення у спірних правовідносинах, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановив наявність усіх чотирьох елементів правопорушення, вчиненого відповідачем за первісним позовом, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач за первісним позовом надав суду сфальшовані примірники звіту з проведених досліджень, виконаних Інститутом проблем міцності ім. Г. С. Писаренка Національної академії наук України згідно з договором № 1644 від 17 травня 2021 року, та звіту з експертизи руйнування штифта цементувальної головки, проведеної Київським університетом будівництва і архітектури, а суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги ці звіти.

Однак, Верховний Суд не бере до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки вони не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ці доводи зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ці звіти не були єдиними доказами, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини вчинення відповідачем за первісним позовом правопорушення у спірних правовідносинах. Ці обставини були встановлені судом на підставі аналізу усіх наявних в матеріалах справи доказів, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, з урахуванням таких передбачених чинним господарським процесуальним законодавством стандартів доказування, як належність, допустимість, достовірність та вірогідність доказів.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції, зроблених по суті спору за первісними позовними вимогами, та не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що первісні позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності, а положення статті 863 Цивільного кодексу України, що передбачають скорочений строк позовної давності в один рік до вимог щодо неналежної якості роботи, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позовні вимоги за первісним позовом були заявлені з підстав неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору підряду та не стосувалися неналежної якості виконаних підрядних робіт.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексало Дріллінг Україна» (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСКС» заборгованості за виконані роботи по третьому та четвертому етапам робіт за договором в розмірі 1 303 244,52 грн. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог неправильно застосували положення статей 853, 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що ці доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 882 Цивільного кодексу України Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Такими чином, за змістом статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 853, 882 Цивільного кодексу України викладені у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.

Отже, підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі № 910/4240/23, що переглядається, позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами обставини виконання ним як підрядником передбачених договором робіт по третьому та четвертому етапам, тобто не довів обставин реального виконання робіт за договором, передбачених зазначеними етапами, за які нарахував та заявив до стягнення в судовому порядку заборгованість.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини недоведення позивачем за зустрічним позовом реального виконання робіт за договором, передбачених третім та четвертим етапами робіт, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволенні зустрічних позовних вимог є правильними, зроблені з правильним застосуванням статей 853, 882 Цивільного кодексу України та не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладеним у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.

#судовапрактика #договірніспори #підряд 

Час, витрачений адвокатом на очікування судового засідання, є складовою правничої допомоги

Якщо адвокату доводиться очікувати на те, коли судді розпочнуть розгляд його справи у Касаційному господарському суді Верховного Суду, то він може сподіватися на те, що за таке очікування йому заплатять. Відповідну позицію у додатковій постанові від 6 грудня 2023 року висловив Касаційний господарський суд ВС по справі 905/493/22.

Товариство просило зменшити заявлений іншою стороною розмір витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на те, що сумарна тривалість засідань у Касаційному господарському суді Верховного Суду, де він брав участь, становила всього 41 хвилину.

Втім, як зазначив Касаційний господарський суд Верховного Суду, судові засідання КГС ВС у цій справі тричі розпочалися пізніше призначеного часу, і були проведені із затримкою в часі.

Отже, адвокат через ці затримки був вимушений витратити час на очікування їх початку. «При цьому необхідність та тривалість такого очікування не залежали від волі представника Компанії, а фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданнях для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді», вказав КГС ВС.

Таким чином, виснував КГС ВС, такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги. А час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Обставини справи

ТОВ «Краматорський МПЗ» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Компанії D.STEEL SRLS про стягнення попередньої оплати у розмірі 300 000 євро.

Господарський суд рішенням від 2 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовив; стягнув з ТОВ на користь Компанії 2 400 євро витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додатковою постановою від 18 липня апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву Компанії про ухвалення додаткового рішення та стягнув з ТОВ на користь Компанії 1 800 євро витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5 000 євро гонорару успіху.

Верховний Суд постановою від 1 листопада 2023 року касаційну скаргу ТОВ залишив без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін. Касаційну скаргу ТОВ на додаткову постанову апеляційного господарського суду від 18 липня задовольнив, скасував додаткову постанову суду апеляційної інстанції та відмовив в ухваленні додаткової постанови за заявою Компанії про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Вимоги заяви та заперечення на заяву

5 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Компанії на касаційну скаргу ТОВ «Краматорський МПЗ».

У відзиві Компанія, зокрема, просила стягнути з ТОВ «Краматорський МПЗ» судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 450 євро та вказала, що вона 31.08.2023 здійснила оплату адвокатських послуг Адвокатського об`єднання (АО), яке здійснює представництво Компанії під час розгляду справи у Верховному Суді, в сумі 2 450 євро.

На підтвердження судових витрат Компанія надала копії:

Додаткової угоди від 30.08.2023 до Договору про надання адвокатських послуг від 30.05.2022; переклад українською мовою додаткової угоди; рахунку від 30.08.2023 на оплату 2 450 євро; банківської виписки АО; банківської виписки Компанії (Італія) від 31.08.2023.

5 грудня 2023 року надійшло клопотання ТОВ, у якому товариство просило зменшити заявлений Компанією розмір витрат на правничу допомогу адвоката до нуля євро, у зв`язку з чим в задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат відмовити.

ТОВ «Краматорський МПЗ» своє клопотання мотивувало таким:

–          відзив Компанії на позов містить попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який становить 20 000 євро (593 290,00 грн за курсом НБУ станом на 20.07.2022) (адвокатські послуги з захисту прав та інтересів відповідача у суді з розрахунку 150 євро/год); з наведеного вбачається, що представник надає послуги за ставкою 150 євро/година та ці послуги обмежуються сумою в 20 000 євро.

–          сума гонорару адвоката визначається саме виходячи з погодинної оплати, тому представник має зазначити, які дії він здійснював та який час витратив на такі дії, оскільки ним заявлено про розрахунок судових витрат саме в такий спосіб; відповідач та його представник фактично змінили умови договору та спосіб розрахунку розміру судових витрат, визначивши суму гонорару в твердій сумі;

–          сума 2 450 євро, яку просить стягнути представник відповідача, становить орієнтовно 16 годин роботи адвоката за ставкою 150 євро/година; втім, підготовка відзиву на касаційну скаргу обсягом три сторінки та участь в двох судових засіданнях, з урахуванням затримки початку останнього судового засідання, не могло зайняти 16 годин часу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень ч.2 ст.124 ГПК, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Компанія у першій заяві по суті в суді касаційної інстанції (відзив на касаційну скаргу) зазначила, що 31.08.2023 здійснила оплату адвокатських послуг АО, яке здійснює її представництво при розгляді справи у Верховному Суді, в сумі 2 450 євро, тобто вказала суму, яку вона понесла у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, Компанія дотрималася вимог ч.1 ст.124 ГПК.

Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі №921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №918/132/20.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою – до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази – надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом). Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 07.04.2020 у справі №910/2022/19 та в ухвалі від 03.03.2021 у справі №908/1238/18.

Заявлення Компанією у відзиві на касаційну скаргу клопотання про покладення судових витрат на скаржника та надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи у Верховному Суді свідчить про дотримання нею вимог, встановлених у ч.8 ст.129 ГПК.

З огляду на це, Верховний Суд вважає за можливе здійснити перевірку наданих Компанією доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та надати їм оцінку.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 ГПК, заявник надав копії додаткової угоди з її перекладом українською мовою, рахунку від 30.08.2023 на 2 450 євро, банківської виписки АО від 04.09.2023, банківської виписки Компанії (Італія) від 31.08.2023 та вказав, що копія Договору на здійснення адвокатських послуг наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.1.2. Договору у випадку початку судового провадження, пов`язаного з виконанням Контракту у господарському суді, послуги виконавця будуть сплачені з розрахунку 150 євро за 1 год. роботи партнера АО за представництво і захист інтересів замовника відповідно до п.1.1 Договору.

Додатковою угодою Компанія та АО внесли зміни до Договору, а саме, доповнила його п.4.1.5 таким змістом: «виконавець представляє інтереси замовника під час розгляду касаційної скарги КМПЗ у справі №905/493/22 у Верховному Суді у складі колегії Касаційного господарського суду. За представництво інтересів Компанії під час розгляду касаційної скарги Замовник оплачує Виконавцю 2 450 євро протягом 5 днів із моменту виставлення рахунку».

У додатковій угоді сторони вказали, що всі інші умови Договору залишаються без змін.

АО виставило Компанії рахунок від 30.08.2023 за представництво інтересів Компанії при розгляді касаційної скарги ТОВ «Краматорський МПЗ» у справі №905/493/22 у Верховному Суді відповідно до п.4.1.5 Договору на суму 2 450 євро.

Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ТОВ “Краматорський МПЗ” скористалося своїм правом та подало клопотання про зменшення витрат Компанії на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

ТОВ у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу вказувало про те, що з Договору та відзиву на позовну заяву вбачається, що адвокатські послуги з захисту прав та інтересів Компанії у суді обчислюються з розрахунку 150 євро/год, тому сума гонорару має визначатися саме погодинно, представник має зазначити які дії він здійснював та який час витрачав на ці дії. Вважає, що відсутня належне обґрунтування суми та розрахунку вартості адвокатських послуг.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України” (заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 3.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд враховує, що звернення ТОВ до Верховного Суду із касаційною скаргою на основні рішення судів попередніх інстанцій було визнано необґрунтованим; за наслідком розгляду такої скарги Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість цих рішень судів попередніх інстанцій. Компанія скористалася правом подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, а тому витрати на правову допомогу Компанії, які полягають у складанні та направленні відзиву на касаційну скаргу, були неминучими.

Дослідивши зміст заяви Компанії про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що заявлені витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи.

В матеріалах справи наявні докази вчинення представником Компанії дій щодо представництва клієнта, вказаних в рахунку. Так, від Компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, а її представник брав участь в судових засіданнях у справі №905/493/22 у Верховному Суді.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

Як правильно вказує ТОВ “Краматорський МПЗ”, Компанія та АО склали додаткову угоду після подання касаційної скарги у цій справі до Верховного Суду.

При цьому, незважаючи на доповнення Договору п.4.1.5 (щодо встановлення твердої суми 2 450 євро), умови Договору щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год. роботи партнера АО (п.4.1.2 Договору) залишилися незмінними.

Тому, під час розгляду питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд враховує саме визначені у п.4.1.2. Договору умови щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год.

Верховний Суд погоджується з ТОВ “Краматорський МПЗ” щодо того, що заявлені Компанією 2 450 євро свідчать про затрату 16,3 год. роботи партнера АО на захист інтересів клієнта і такий час є надмірним.

ТОВ вказує, що написання відзиву на касаційну скаргу обсягом три сторінки та участь в двох судових засіданнях, навіть з урахуванням затримки початку останнього судового засідання, не могло зайняти 16 год. часу, що свідчить про недотримання відповідачем та його представником вимог, викладених у ч.4 ст.126 ГПК

Втім, наданий Компанією відзив на касаційну скаргу викладений на чотирьох сторінках, а не на трьох, як про те зазначає ТОВ “Краматорський МПЗ”.

У вказаному відзиві Компанія, зокрема, проаналізувала доводи скаржника та постанови Верховного Суду у справах №904/4859/21, №910/18036/17, №917/1307/18, 902/761/18, 917/210/17, 129/1033/13-ц, на які посилалося ТОВ “Краматорський МПЗ” у касаційній скарзі на основні рішення судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд звертає увагу, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

З огляду на це, Верховний Суд, з урахуванням клопотання ТОВ “Краматорський МПЗ” про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає за необхідним зменшити розмір заявлених Компанією вимог про відшкодування витрат за складання відзиву на касаційну скаргу до 4 год., що становить 600 євро.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних із участю представника Компанії у судових засіданнях у справі №905/493/22 з урахуванням очікування початку судових засідань Верховний Суд зазначає таке.

ТОВ “Краматорський МПЗ” вказує, що участь представника Компанії у судових засіданнях у справі, навіть з урахуванням затримки початку, не могла зайняти кількість часу, якій буде відповідати заявлена Компанією сума витрат.

Під час розгляду справи №905/493/22 у суді касаційної інстанції представник Компанії (адвокат К) брав особисту участь у судових засіданнях.

Судове засідання у цій справі, призначене на 06.09.2023, тривало 3 хв., на 18.10.2023 – 27 хв., на 01.11.2023 – 11 хв. Отже, сумарна тривалість всіх судових засідань у суді касаційної інстанції склала 41 хв.

Верховний Суд у цій справі враховує, що судові засіданні у цій справі 06.09.2023, 18.10.2023 та 01.11.2023 розпочалися пізніше призначеного часу, були проведені із затримкою в часі.

Отже, представник Компанії, який згідно із протоколами вказаних засідань брав у них участь, був вимушений витратити час на очікування їх початку. При цьому необхідність та тривалість такого очікування не залежали від волі представника Компанії, а фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданнях для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді.

Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.

Верховний Суд, з урахуванням клопотання ТОВ “Краматорський МПЗ” про зменшення витрат на правничу допомогу, тривалості судових засідань та їх очікування, вважає за необхідним зменшити розмір заявлених Компанією вимог про відшкодування витрат за участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції до 4 год., що становить 600 євро.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та клопотання про їх зменшення, виходячи з критеріїв, визначених у ч.4 ст.126 ГПК, та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява Компанії про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 200 євро.

Автор: Наталя Мамченко

https://radako.com.ua/

10 афоризмів про адвокатів

10 афоризмів про адвокатів ✍️📘📒

1️⃣Адвокат повинен бути скромним і незалежним, чесним і педантичним, правдивим і стриманим, поміркованим та безкорисним. Незалежність адвоката є одним з основних принципів адвокатської діяльності, яка є правом і обов’язком. Незалежним адвокат буде тоді, коли буде поміркованим. Його поміркованість має бути у всьому, адже вона зберігає шляхетність душі, силу розуму, дає владу над пристрастями, а всі ці якості необхідні адвокату (М. Молло)

2️⃣Адвокати і судді у всіх спірних випадках знаходять безліч вивертів, щоб вирішити справу (Мішель де Монтень)

3️⃣Ніколи і в жодній ситуації адвокат не мусить забувати, що він є не тільки патроном свого клієнта, але й одночасно слугою права (Е. Бенедикт)

4️⃣Адвокати сторін як дві половинки ножиць: вони знищують те, що знаходиться між ними, але не одне одного (Деніел Уебстер)

5️⃣Адвокати вміють зробити законними будь-які претензії, закони мають зручні застереження для виправдань, і судді мають право помилятися (Оноре де Бальзак)

6️⃣Якщо факти на твоєму боці – бий фактами. Якщо закон на твоєму боці – бий законом. Якщо на твоєму боці ні фактів, ні закону – бий кулаком по столу (Джером Майкл)

7️⃣Адвокат не є звичайним представником сторони, а виступає одночасно як речник суспільства. (Е. Васьковський)

8️⃣Професія юриста полягає в тому, щоб все ставити під сумнів, ні з чим не погоджуватися і без кінця говорити (Томас Джефферсон)

9️⃣В адвокатській справі бути адвокатом не означає вигравати будь-яку справу за всяку ціну. Але і вміти програвати (Американське прислів’я)

🔟В юридичних питаннях слід звертатися не до здорового глузду, а до юристів (Роберт Лембке)

ЯК ЗМЕНШИТИ ВИТРАТИ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ

⚖️ Правнича допомога входить до судових витрат, однак чому суди мають настільки різний підхід до її відшкодування, а деякі захисники взагалі її не заявляють в процесуальних документах?

🧐Процесуальне законодавство містить загальні вимоги до заявлення витрат на правничу допомогу, тому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

🔹 складністю справи та виконаних адвокатом робіт (тобто за шаблонний позов суд не задовільнить витрати більш, ніж 3000 грн);

🔹 часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (при цьому даний час має бути розписаним та обґрунтованим, знову ж таки шаблонний позов не займе на підготовку 10 годин часу адвоката);

🔹 обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (велика різниця між справою яка слухається за 3 засідання і справою, розгляд якої становить більше року);

🔹 ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (звичайне стягнення заборгованості не може істотно впливати на репутацію).

Як зменшити витрати на правничу допомогу читайте в нашому матеріалі👇

https://jurliga.ligazakon.net/news/224657_yak-zmenshiti-vitrati-na-pravnichu-dopomogu---praktika-verkhovnogo-sudu?utm_source=facebook&utm_medium=post